Японський чай — це майже завжди зелений чай, який після збору обробляють парою, а не смажать у казані, як більшість китайських. Завдяки цьому він має яскраво-зелений настій і свіжий «морський» смак з умамі. Найпоширеніші види — сенча (листовий чай на щодень), генмайча (зелений чай з обсмаженим рисом), ходжича (обсмажений чай майже без гіркоти) і матча (порошковий чай, який збивають віничком).
У цьому гіді пояснюємо, чим ці чаї відрізняються, як кожен заварювати і з чого почати знайомство. Сенчу і генмайчу можна купити в розділі японського чаю TeaLeaf — ціни від 89 грн.
Чим японський чай відрізняється від китайського
Головна відмінність — у способі зупинити окиснення листа. У Китаї зелений чай здебільшого «фіксують» сухим жаром: смажать у казанах або сушать гарячим повітрям. Звідси горіхові, злегка підсмажені ноти, як у знаменитого Лунцзина (від 259 грн). У Японії лист після збору від 30 секунд до двох хвилин обробляють гарячою парою. Пара зберігає хлорофіл і свіжість, тож японський чай має яскравий смарагдовий колір і смак, у якому вгадуються свіжоскошена трава, шпинат, водорості норі та бульйонне умамі.
Друга особливість — затінення. Частину кущів за кілька тижнів до збору накривають від сонця. У тіні лист накопичує більше амінокислот, зокрема L-теаніну, і менше катехінів, тому чай виходить солодшим і менш терпким. Так роблять гьокуро, кабусечу і тенчу — сировину для матчі.
Нарешті, японське виробництво значною мірою механізоване, а лист після пропарювання скручують у тонкі темно-зелені «голочки». Якщо вам ближча китайська школа, порівняйте з чаями з розділу китайського зеленого чаю — різниця відчувається з першого ковтка.
Коротка історія
Чай потрапив до Японії з Китаю ще на початку IX століття разом з буддійськими ченцями, але по-справжньому поширився після 1191 року, коли монах Ейсай привіз насіння і звичай пити порошковий чай у дзен-монастирях. Із цієї традиції виросла чайна церемонія тя-но-ю, яку в XVI столітті остаточно оформив майстер Сен-но Рікю, і саме в ній досі використовують матчу. Листовий чай, який заливають водою, став масовим лише у XVIII столітті: 1738 року Нагатані Соен з околиць Удзі розробив спосіб пропарювати, скручувати і сушити лист — так з'явилася сучасна сенча.
Основні види японського чаю
Японських чаїв більше, ніж здається, але майже всі вони зелені. Ось головні види, які варто знати.
| Вид | Як роблять | Смак | Кофеїн |
|---|---|---|---|
| Сенча | лист із сонячних плантацій пропарюють і скручують у голочки | трав'янистий, свіжий, з легкою терпкістю й умамі | середній |
| Фукамуші сенча | пропарюють у 2–3 рази довше, лист дрібніший | густий, насичено-зелений, м'якший | середній |
| Гьокуро | кущі близько трьох тижнів стоять у тіні | солодкий, густий, бульйонний | високий |
| Кабусеча | кущі близько тижня в тіні | між сенчею і гьокуро | середній або високий |
| Банча | лист пізніших зборів, грубіший | простий, легкий | нижчий |
| Генмайча | сенча або банча з обсмаженим рисом | горіховий, хлібний, м'який | нижчий |
| Ходжича | обсмажена банча або стебла | карамельний, горіховий, без гіркоти | низький |
| Матча | затінений лист тенча, змелений на порошок | вершково-трав'янистий, густий | високий: ви п'єте весь лист |
Кофеїн у таблиці — порівняльний орієнтир: точна кількість у чашці залежить від дози листа і часу заварювання.
Сенча — головний чай Японії
Сенча — найпопулярніший чай у Японії: на неї припадає більша частина всього виробництва. Найціннішим вважають перший весняний збір (ітібанча), який починається у квітні–травні; найперший свіжий чай сезону продають під назвою сінча, тобто «новий чай». Літні й осінні збори дешевші й терпкіші, з них часто роблять банчу.
Головні регіони — префектура Сідзуока біля гори Фудзі, яка дає найбільше японського чаю, Кагосіма на півдні острова Кюсю та історичний Удзі поблизу Кіото. Смак сенчі свіжий, трав'янистий, з солодкуватим умамі й приємною терпкістю в післясмаку. Якщо вона гірчить, майже завжди винна занадто гаряча вода або задовге заварювання.
Для знайомства з жанром підійде класична сенча (від 89 грн) — повсякденний японський зелений чай. Назва Сенчі Фудзіяма (від 119 грн) відсилає до гори Фудзі, біля схилів якої лежать найбільші чайні плантації країни. Заваріть обидві поруч — і побачите, наскільки різною буває сенча.
Як заварювати сенчу: покроково
- Закип'ятіть воду й дайте їй охолонути до 70–80 °C. Японський прийом: перелийте окріп у чашки, а потім у чайник — кожне переливання знижує температуру приблизно на 5–10 градусів.
- Покладіть 4–5 г сенчі (приблизно дві чайні ложки) на 150–200 мл води.
- Залийте лист і заварюйте 60 секунд, фукамуші — 30–40 секунд. Не перемішуйте і не тисніть на лист.
- Розливайте настій по чашках потроху й по черзі, щоб смак у всіх був однаковим, і злийте все до останньої краплі — у ній найбільше смаку.
- Друге заварювання робіть одразу, на 10–20 секунд, водою трохи гарячішою; третє — близько хвилини.
У Японії сенчу заварюють у кюсю — невеликому чайнику з боковою ручкою і дрібним ситечком. Якщо його немає, підійде гайвань або маленький чайник з дрібним ситом: у сенчі, особливо фукамуші, багато дрібних частинок, і велике сито їх пропустить. Відповідний посуд дивіться в розділі гайваней, піал і наборів.
Генмайча — чай з обсмаженим рисом
Генмайча — це зелений чай, змішаний приблизно навпіл з обсмаженими зернами рису. Деякі зерна під час обсмажування лопаються і стають схожими на маленький попкорн — звідси жартівлива назва «чай з попкорном». Колись рис додавали, щоб розтягнути дорогий чай, тому генмайчу вважали простим народним напоєм, а сьогодні її охоче п'ють усі.
Смак генмайчі теплий, хлібний і горіховий, з легкою свіжістю зеленого чаю і майже без гіркоти. Вона чудово супроводжує їжу, тому її часто подають у японських ресторанах. Буває також варіант з додаванням матчі — тоді настій яскраво-зелений і густіший. Спробувати класичну версію можна з генмайчею (від 99 грн). Заварюйте 4–5 г на 200 мл водою 85–90 °C протягом 30–60 секунд — рис любить гарячішу воду, ніж чиста сенча.
Ходжича — обсмажений японський чай
Ходжича — це зелений чай, обсмажений на сильному вогні до коричневого кольору. Для неї зазвичай беруть банчу пізніх зборів або стебла, а сам спосіб, за поширеною версією, придумали в Кіото в 1920-х роках, щоб знайти застосування простішій сировині. Під час обсмажування трав'янисті ноти зникають, натомість з'являються карамель, печені горіхи, какао і легкий димок. Настій стає бурштиново-червоним, а гіркоти майже не залишається.
Через обсмажування і зрілу сировину в ходжичі зазвичай менше кофеїну, ніж у сенчі, тому її часто обирають для вечірнього чаювання. Проте повністю безкофеїновою вона не є.
У TeaLeaf ходжича представлена в зручному форматі порошку — Ходжича — обсмажена порошкова матча (від 249 грн). Її можна збити, як матчу (1,5–2 г на 70 мл води 80 °C), але найсмачніше вона розкривається в лате: збийте 2 г з 50 мл гарячої води і долийте 150 мл теплого молока. Карамельний смак ходжичі добре поєднується з вівсяним і кокосовим молоком, а також з випічкою.
Матча — порошковий чай для збивання
Матча — єдиний японський чай, який не заварюють, а збивають: ви п'єте весь лист, перетертий на порошок. Для неї вирощують тенчу — кущі 3–4 тижні тримають у тіні, потім лист пропарюють, сушать, видаляють прожилки й стебла і повільно перемелюють на кам'яних жорнах. Звідси густий вершково-трав'янистий смак з насиченим умамі.
Матчу ділять на церемоніальну — для пиття з водою — і кулінарну, яку додають у лате та десерти. Для класичної усучі (рідкої матчі) просійте 1,5–2 г порошку в чашу, влийте 60–80 мл води 70–80 °C і збийте бамбуковим віничком зигзагоподібними рухами до дрібної пінки. Для пиття в чистому вигляді обирайте Матчу Ceremonial (від 499 грн), а для збивання знадобиться бамбуковий часен (від 569 грн). Рецепти з матчею, зокрема з блакитною і жовтою, зібрані в статті про те, як приготувати матчу вдома.
Гьокуро, кабусеча, банча та інші
- Гьокуро («нефритова роса») — найвишуканіший листовий японський чай з затінених кущів. Його заварюють прохолодною водою 50–60 °C маленькими порціями: смак густий, солодкий, майже бульйонний.
- Кабусеча — «затінена сенча»: кущі вкривають приблизно на тиждень, тому вона солодша за звичайну сенчу, але легша за гьокуро.
- Банча — щоденний чай з пізніших зборів: простий, легкий, недорогий. Саме з неї найчастіше роблять ходжичу і генмайчу.
- Кукіча — чай зі стебел і черешків: легкий, солодкуватий, з горіховими нотами.
- Конача — дрібні частинки і бруньки, що залишаються після сортування сенчі та гьокуро; заварюється дуже швидко і дає насичений зелений настій.
Як заварювати японський чай: шпаргалка
| Вид | Листа | Температура | Перше заварювання | Скільки разів |
|---|---|---|---|---|
| Сенча | 4–5 г на 150–200 мл | 70–80 °C | 60 с | 3 |
| Фукамуші сенча | 4–5 г на 150–200 мл | 70 °C | 30–40 с | 2–3 |
| Гьокуро | 5–6 г на 60–100 мл | 50–60 °C | 90–120 с | 3–4 |
| Генмайча | 4–5 г на 200 мл | 85–90 °C | 30–60 с | 2 |
| Ходжича (лист) | 4 г на 200 мл | 90–100 °C | 30–60 с | 2–3 |
| Ходжича (порошок) | 1,5–2 г на 70 мл | 80 °C | збивання | 1 |
| Матча (усуча) | 1,5–2 г на 60–80 мл | 70–80 °C | збивання 15–20 с | 1 |
Загальне правило для японських зелених чаїв: що вища якість і що довше кущі були в тіні, то прохолоднішою має бути вода. Температури й час для інших видів чаю зведені в нашій шпаргалці з заварювання.
З чого почати знайомство
- Хочете відчути «смак Японії» — почніть із сенчі: це база, з якою зручно порівнювати всі інші чаї.
- Не любите гіркоти або шукаєте чай до їжі — генмайча.
- Хочеться теплого, «десертного» смаку чи лате — ходжича.
- Цікавить чайна церемонія і збивання — матча і часен.
Японський зелений чай швидко втрачає свіжість, тому купуйте його невеликими порціями і зберігайте в щільно закритій банці, подалі від світла, тепла і сторонніх запахів. Відкриту упаковку сенчі краще випити за 1–2 місяці.
Часті запитання
Чим японський зелений чай відрізняється від китайського?
Японський чай обробляють парою, а китайський здебільшого сухим жаром. Тому японський має яскраво-зелений настій і трав'янисто-морський смак з умамі, а китайський — м'якші горіхові й квіткові ноти.
Чому сенча гірчить?
Найчастіше через занадто гарячу воду або довге заварювання. Охолодіть воду до 70–80 °C, тримайте лист не довше хвилини і зливайте настій повністю.
Скільки разів можна заварювати сенчу?
Зазвичай тричі: перше заварювання — близько хвилини, друге — 10–20 секунд, третє — до хвилини. Генмайчу заварюють двічі.
Що таке генмайча і чи справді там попкорн?
Генмайча — зелений чай з обсмаженим рисом. Деякі рисові зерна під час обсмажування лопаються і схожі на попкорн, але це звичайний рис, без олії, солі й цукру.
Ходжича і матча — це одне й те саме?
Ні. Матча — порошок із затіненого зеленого листа, а ходжича — обсмажений зелений чай. Ходжичу теж іноді мелють на порошок і готують як матчу, але смак у неї карамельний, а не трав'янистий.
У якому японському чаї найменше кофеїну?
Зазвичай у ходжичі, банчі та генмайчі, а найбільше — у матчі й гьокуро. Точна кількість залежить від дози листа і часу заварювання.
Висновок
Японський чай — це окремий світ усередині зеленого чаю: пропарювання, затінення і обсмажування дають смаки від морської свіжості сенчі до карамелі ходжичі. Почніть із сенчі, щоб зрозуміти базу, додайте генмайчу для щоденних чаювань і ходжичу для вечора, а матчу залиште для неспішних ранкових ритуалів.
Сенчу, Сенчу Фудзіяма і генмайчу шукайте в розділі японського чаю, а церемоніальну матчу, порошкову ходжичу і часен — у розділі матчі. Більшість чаїв фасуємо від 50 г і доставляємо Новою Поштою та Укрпоштою по всій Україні.