Японський чай — це майже завжди зелений чай, який після збору обробляють парою, а не смажать у казані, як більшість китайських. Завдяки цьому він має яскраво-зелений настій і свіжий «морський» смак з умамі. Найпоширеніші види — сенча (листовий чай на щодень), генмайча (зелений чай з обсмаженим рисом), ходжича (обсмажений чай майже без гіркоти) і матча (порошковий чай, який збивають віничком).

У цьому гіді пояснюємо, чим ці чаї відрізняються, як кожен заварювати і з чого почати знайомство. Сенчу і генмайчу можна купити в розділі японського чаю TeaLeaf — ціни від 89 грн.

Чим японський чай відрізняється від китайського

Головна відмінність — у способі зупинити окиснення листа. У Китаї зелений чай здебільшого «фіксують» сухим жаром: смажать у казанах або сушать гарячим повітрям. Звідси горіхові, злегка підсмажені ноти, як у знаменитого Лунцзина (від 259 грн). У Японії лист після збору від 30 секунд до двох хвилин обробляють гарячою парою. Пара зберігає хлорофіл і свіжість, тож японський чай має яскравий смарагдовий колір і смак, у якому вгадуються свіжоскошена трава, шпинат, водорості норі та бульйонне умамі.

Друга особливість — затінення. Частину кущів за кілька тижнів до збору накривають від сонця. У тіні лист накопичує більше амінокислот, зокрема L-теаніну, і менше катехінів, тому чай виходить солодшим і менш терпким. Так роблять гьокуро, кабусечу і тенчу — сировину для матчі.

Нарешті, японське виробництво значною мірою механізоване, а лист після пропарювання скручують у тонкі темно-зелені «голочки». Якщо вам ближча китайська школа, порівняйте з чаями з розділу китайського зеленого чаю — різниця відчувається з першого ковтка.

Коротка історія

Чай потрапив до Японії з Китаю ще на початку IX століття разом з буддійськими ченцями, але по-справжньому поширився після 1191 року, коли монах Ейсай привіз насіння і звичай пити порошковий чай у дзен-монастирях. Із цієї традиції виросла чайна церемонія тя-но-ю, яку в XVI столітті остаточно оформив майстер Сен-но Рікю, і саме в ній досі використовують матчу. Листовий чай, який заливають водою, став масовим лише у XVIII столітті: 1738 року Нагатані Соен з околиць Удзі розробив спосіб пропарювати, скручувати і сушити лист — так з'явилася сучасна сенча.

Основні види японського чаю

Японських чаїв більше, ніж здається, але майже всі вони зелені. Ось головні види, які варто знати.

Вид Як роблять Смак Кофеїн
Сенча лист із сонячних плантацій пропарюють і скручують у голочки трав'янистий, свіжий, з легкою терпкістю й умамі середній
Фукамуші сенча пропарюють у 2–3 рази довше, лист дрібніший густий, насичено-зелений, м'якший середній
Гьокуро кущі близько трьох тижнів стоять у тіні солодкий, густий, бульйонний високий
Кабусеча кущі близько тижня в тіні між сенчею і гьокуро середній або високий
Банча лист пізніших зборів, грубіший простий, легкий нижчий
Генмайча сенча або банча з обсмаженим рисом горіховий, хлібний, м'який нижчий
Ходжича обсмажена банча або стебла карамельний, горіховий, без гіркоти низький
Матча затінений лист тенча, змелений на порошок вершково-трав'янистий, густий високий: ви п'єте весь лист

Кофеїн у таблиці — порівняльний орієнтир: точна кількість у чашці залежить від дози листа і часу заварювання.

Сенча — головний чай Японії

Сенча — найпопулярніший чай у Японії: на неї припадає більша частина всього виробництва. Найціннішим вважають перший весняний збір (ітібанча), який починається у квітні–травні; найперший свіжий чай сезону продають під назвою сінча, тобто «новий чай». Літні й осінні збори дешевші й терпкіші, з них часто роблять банчу.

Головні регіони — префектура Сідзуока біля гори Фудзі, яка дає найбільше японського чаю, Кагосіма на півдні острова Кюсю та історичний Удзі поблизу Кіото. Смак сенчі свіжий, трав'янистий, з солодкуватим умамі й приємною терпкістю в післясмаку. Якщо вона гірчить, майже завжди винна занадто гаряча вода або задовге заварювання.

Для знайомства з жанром підійде класична сенча (від 89 грн) — повсякденний японський зелений чай. Назва Сенчі Фудзіяма (від 119 грн) відсилає до гори Фудзі, біля схилів якої лежать найбільші чайні плантації країни. Заваріть обидві поруч — і побачите, наскільки різною буває сенча.

Як заварювати сенчу: покроково

  1. Закип'ятіть воду й дайте їй охолонути до 70–80 °C. Японський прийом: перелийте окріп у чашки, а потім у чайник — кожне переливання знижує температуру приблизно на 5–10 градусів.
  2. Покладіть 4–5 г сенчі (приблизно дві чайні ложки) на 150–200 мл води.
  3. Залийте лист і заварюйте 60 секунд, фукамуші — 30–40 секунд. Не перемішуйте і не тисніть на лист.
  4. Розливайте настій по чашках потроху й по черзі, щоб смак у всіх був однаковим, і злийте все до останньої краплі — у ній найбільше смаку.
  5. Друге заварювання робіть одразу, на 10–20 секунд, водою трохи гарячішою; третє — близько хвилини.

У Японії сенчу заварюють у кюсю — невеликому чайнику з боковою ручкою і дрібним ситечком. Якщо його немає, підійде гайвань або маленький чайник з дрібним ситом: у сенчі, особливо фукамуші, багато дрібних частинок, і велике сито їх пропустить. Відповідний посуд дивіться в розділі гайваней, піал і наборів.

Генмайча — чай з обсмаженим рисом

Генмайча — це зелений чай, змішаний приблизно навпіл з обсмаженими зернами рису. Деякі зерна під час обсмажування лопаються і стають схожими на маленький попкорн — звідси жартівлива назва «чай з попкорном». Колись рис додавали, щоб розтягнути дорогий чай, тому генмайчу вважали простим народним напоєм, а сьогодні її охоче п'ють усі.

Смак генмайчі теплий, хлібний і горіховий, з легкою свіжістю зеленого чаю і майже без гіркоти. Вона чудово супроводжує їжу, тому її часто подають у японських ресторанах. Буває також варіант з додаванням матчі — тоді настій яскраво-зелений і густіший. Спробувати класичну версію можна з генмайчею (від 99 грн). Заварюйте 4–5 г на 200 мл водою 85–90 °C протягом 30–60 секунд — рис любить гарячішу воду, ніж чиста сенча.

Ходжича — обсмажений японський чай

Ходжича — це зелений чай, обсмажений на сильному вогні до коричневого кольору. Для неї зазвичай беруть банчу пізніх зборів або стебла, а сам спосіб, за поширеною версією, придумали в Кіото в 1920-х роках, щоб знайти застосування простішій сировині. Під час обсмажування трав'янисті ноти зникають, натомість з'являються карамель, печені горіхи, какао і легкий димок. Настій стає бурштиново-червоним, а гіркоти майже не залишається.

Через обсмажування і зрілу сировину в ходжичі зазвичай менше кофеїну, ніж у сенчі, тому її часто обирають для вечірнього чаювання. Проте повністю безкофеїновою вона не є.

У TeaLeaf ходжича представлена в зручному форматі порошку — Ходжича — обсмажена порошкова матча (від 249 грн). Її можна збити, як матчу (1,5–2 г на 70 мл води 80 °C), але найсмачніше вона розкривається в лате: збийте 2 г з 50 мл гарячої води і долийте 150 мл теплого молока. Карамельний смак ходжичі добре поєднується з вівсяним і кокосовим молоком, а також з випічкою.

Матча — порошковий чай для збивання

Матча — єдиний японський чай, який не заварюють, а збивають: ви п'єте весь лист, перетертий на порошок. Для неї вирощують тенчу — кущі 3–4 тижні тримають у тіні, потім лист пропарюють, сушать, видаляють прожилки й стебла і повільно перемелюють на кам'яних жорнах. Звідси густий вершково-трав'янистий смак з насиченим умамі.

Матчу ділять на церемоніальну — для пиття з водою — і кулінарну, яку додають у лате та десерти. Для класичної усучі (рідкої матчі) просійте 1,5–2 г порошку в чашу, влийте 60–80 мл води 70–80 °C і збийте бамбуковим віничком зигзагоподібними рухами до дрібної пінки. Для пиття в чистому вигляді обирайте Матчу Ceremonial (від 499 грн), а для збивання знадобиться бамбуковий часен (від 569 грн). Рецепти з матчею, зокрема з блакитною і жовтою, зібрані в статті про те, як приготувати матчу вдома.

Гьокуро, кабусеча, банча та інші

  • Гьокуро («нефритова роса») — найвишуканіший листовий японський чай з затінених кущів. Його заварюють прохолодною водою 50–60 °C маленькими порціями: смак густий, солодкий, майже бульйонний.
  • Кабусеча — «затінена сенча»: кущі вкривають приблизно на тиждень, тому вона солодша за звичайну сенчу, але легша за гьокуро.
  • Банча — щоденний чай з пізніших зборів: простий, легкий, недорогий. Саме з неї найчастіше роблять ходжичу і генмайчу.
  • Кукіча — чай зі стебел і черешків: легкий, солодкуватий, з горіховими нотами.
  • Конача — дрібні частинки і бруньки, що залишаються після сортування сенчі та гьокуро; заварюється дуже швидко і дає насичений зелений настій.

Як заварювати японський чай: шпаргалка

Вид Листа Температура Перше заварювання Скільки разів
Сенча 4–5 г на 150–200 мл 70–80 °C 60 с 3
Фукамуші сенча 4–5 г на 150–200 мл 70 °C 30–40 с 2–3
Гьокуро 5–6 г на 60–100 мл 50–60 °C 90–120 с 3–4
Генмайча 4–5 г на 200 мл 85–90 °C 30–60 с 2
Ходжича (лист) 4 г на 200 мл 90–100 °C 30–60 с 2–3
Ходжича (порошок) 1,5–2 г на 70 мл 80 °C збивання 1
Матча (усуча) 1,5–2 г на 60–80 мл 70–80 °C збивання 15–20 с 1

Загальне правило для японських зелених чаїв: що вища якість і що довше кущі були в тіні, то прохолоднішою має бути вода. Температури й час для інших видів чаю зведені в нашій шпаргалці з заварювання.

З чого почати знайомство

  • Хочете відчути «смак Японії» — почніть із сенчі: це база, з якою зручно порівнювати всі інші чаї.
  • Не любите гіркоти або шукаєте чай до їжі — генмайча.
  • Хочеться теплого, «десертного» смаку чи лате — ходжича.
  • Цікавить чайна церемонія і збивання — матча і часен.

Японський зелений чай швидко втрачає свіжість, тому купуйте його невеликими порціями і зберігайте в щільно закритій банці, подалі від світла, тепла і сторонніх запахів. Відкриту упаковку сенчі краще випити за 1–2 місяці.

Часті запитання

Чим японський зелений чай відрізняється від китайського?

Японський чай обробляють парою, а китайський здебільшого сухим жаром. Тому японський має яскраво-зелений настій і трав'янисто-морський смак з умамі, а китайський — м'якші горіхові й квіткові ноти.

Чому сенча гірчить?

Найчастіше через занадто гарячу воду або довге заварювання. Охолодіть воду до 70–80 °C, тримайте лист не довше хвилини і зливайте настій повністю.

Скільки разів можна заварювати сенчу?

Зазвичай тричі: перше заварювання — близько хвилини, друге — 10–20 секунд, третє — до хвилини. Генмайчу заварюють двічі.

Що таке генмайча і чи справді там попкорн?

Генмайча — зелений чай з обсмаженим рисом. Деякі рисові зерна під час обсмажування лопаються і схожі на попкорн, але це звичайний рис, без олії, солі й цукру.

Ходжича і матча — це одне й те саме?

Ні. Матча — порошок із затіненого зеленого листа, а ходжича — обсмажений зелений чай. Ходжичу теж іноді мелють на порошок і готують як матчу, але смак у неї карамельний, а не трав'янистий.

У якому японському чаї найменше кофеїну?

Зазвичай у ходжичі, банчі та генмайчі, а найбільше — у матчі й гьокуро. Точна кількість залежить від дози листа і часу заварювання.

Висновок

Японський чай — це окремий світ усередині зеленого чаю: пропарювання, затінення і обсмажування дають смаки від морської свіжості сенчі до карамелі ходжичі. Почніть із сенчі, щоб зрозуміти базу, додайте генмайчу для щоденних чаювань і ходжичу для вечора, а матчу залиште для неспішних ранкових ритуалів.

Сенчу, Сенчу Фудзіяма і генмайчу шукайте в розділі японського чаю, а церемоніальну матчу, порошкову ходжичу і часен — у розділі матчі. Більшість чаїв фасуємо від 50 г і доставляємо Новою Поштою та Укрпоштою по всій Україні.